Село Одринки

Одринки — село на південному заході Сарненського району. Розташоване за 23 км від районного центру — м. Сарни та за приблизно 10 км від селища Степань. До 1939 року Одринки відносилися до Степанського району, зараз — до «Степанського куща» Сарненського району, що в Рівненській області. З райцентром з’єднане кам’яною дорогою (через с. Поляни, с. Угли), є автобусне сполучення. З обласним центром — м. Рівне з’єднане через с. Корост регулярним автотранспортом.

Найближча залізнична колія — Сарни-Рівне — в с. Немовичі за приблизно 20 км та Сарни-Ковель — в с. Антонівка за приблизно 15 км.

Населення. Село «молоде», утворене 1946 року шляхом насильного стягування селянських жител вздовж однієї вулиці. Зараз Одринки налічують більше 144 двори з населенням понад 600 чоловік (за даними останнього перепису населення в 2002 році). Спостерігається тенденція до загального розширення меж села, збільшення новобудов і кількості молодого населення. Село знаходиться далі, як в 30-кілометровій зоні від Рівненської АЕС (в м. Кузнецовську). Жителі відносяться до ІІІ категорії постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС. Люди села користуються всіма пільгами, якими наділене населення згідно закону України про Чорнобильську катастрофу.

На сьогоднішній день працездатне населення, як і по всій Україні, переживає кризу — брак робочих місць, більшість стоїть на обліку в районому центрі зайнятості. Багатодітні та малозабезпечені (а їх більшість) сім’ї отримують соціальну державну допомогу, розраховують на власне підсобне господарство та свої сили.

Природні ресурси. Село розташоване в мальовничому куточку природи, де вдало поєднані лісові, водні, повітряні природні ресурси та дикорослі продресурси. Хвойні ресурси наділені життєдайним сосновим ароматом в комплексі з оздоровлюючим впливом багна, мохів, диких ягід (чорниця, суниця, ожина, брусниця, малина, чорна горобина, червона калина, дички - яблуня, груша) створюють базу для туристсько-рекреаційної діяльності.

Водні ресурси представлені центральною артерією Рівненщини — р. Горинь з мережею меліоративних каналів та ставків антропогенного походження.

Рельєф та ґрунти. Село розташоване в межах Волинського Полісся. Поверхня низинна. Поблизу села протікає р. Горинь — притока Прип’яті басейну Дніпра, яка в повноводні періоди ще донедавна загрожувала затопленням селянських будівель. В 50—60 роки вздовж лівого її берега збудований кам’яно-піщаний насип, покликаний захищати населення від паводків і повеней. Село оточене цією дамбою з усіх боків, окрім як від лісу. Поверхня знижується від центру села до заплави річки. В 60-х роках проведено меліоративні роботи і як наслідок — суцільна мережа меліоративних каналів, осушені частини (ділянки) поверхні, які використовуються людиною в сільськогосподарських цілях і «дають» добрі врожаї картоплі, жита, кормових буряків тощо.

Ґрунти переважно дерново-підзолисті, піщані і супіщані, а також дернові, лучні торф’яники. Вздовж річки заплавні та лучні.

Корисні копалини: біла і сіра глина, пісок, торф; поодинокі виходи на поверхню болотних залізних руд осадочного походження.

Рослинність та тваринний світ. Піщані ґрунти бідні, потребують внесення органіки (гною), та мінеральних добрив. Осушені землі родючі, але потребують постійного догляду і органічно-мінерального підживлення. Село прилягає до лісу, який поділений між Сарненським і Березнівським лісовими господарствами. Ліси освоєні людиною. В лісах зникаючими видами рослин є журавлина, суниці лісові, сон-трава, проліски, конвалії, калюжниця жовта, лілії болотні тощо; тварини — чорний журавель, метелик махаон, дикий кіт. Зі сходу і південного сходу село оточують ліси (бори, субори, діброви), з переважно хвойними породами дерев як сосна, ялина (у верхньому ярусі), чорна горобина, калина червона, ліщина (у другому ярусі) та чорнично-бруснично-багновий третій ярус. Серед болотної рослинності — осоки, аїр болотний, сфангові та гіпнові мохи.

Клімат. На клімат села впливають холодні північні та вологі західні вітри. Північні вітри і в червні можуть викликати нічні заморозки до 0 — +2 градусів за Цельсієм, що завдає шкоди сільському господарству. Західні вологі повітряні маси забезпечують піщані ґрунти вологою. Пересічна температура січня — -5,2 градусів за Цельсієм, липня +18,8—220 градусів за Цельсієм. Опадів — 540—650 мм на рік, 70—80%   їх випадає в теплий період року. Сніговий покрив сталий (висота 12 см), іноді зима буває запізнілою, дощовою, без снігового покриву, але з морозами; іноді сніговий покрив складає більше 12 см.

Соціально-культурна сфера села. В Одринках є дев’ятирічна школа, де на 2010/2011 н. р. навчається 124 учні; випускники школи продовжують навчання у вищих навчальних закладах району області, України. Дітей навчають 17 педагогічних працівників, майже всі вони мають вищу освіту. В селі є клуб - осередок культурно-масової роботи. Саме тут відбуваються загально масові діяння та проходять свята. З 2003 року стала діяти православна церква на честь Казанської ікони Божої Матері. Збудована вона силами і коштами самих прихожан.

В селі поєднуються православна віра з протестантською. Разом з п’ятидесятниками православні християни проводять духовно-культурне навчання сільської молоді.

Господарство. Господарство села представлене сільськогосподарським приватним підприємством (СГПП) «Мир» (керівник — Чиж Михайло Ананійович), яке спеціалізується на розведенні молодняка ВРХ м’ясомолочного напрямку та кормозаготівельною базою для їх утримання — вирощування зернових, буряка, кукурудзи, картоплі тощо; малим приватним підприємством (МПП) «Омега» (керівник — Банацький Володимир Андрійович), яке займається виготовленням шлакоблоків; приватним млином, пилорамами. В селі розташовано два магазини, один з яких належить до Великовербченського споживчого товариства і магазин «Верес», яким керує приватний підприємець Комар Василь Мосійович. В селі також функціонує кафе-бар «Росинка» Сарненської споживспілки. Заплановано відкриття нового кафе.

Події загальнодержавні не обминули наше село. Сьогодні більшість сільськогосподарських земель села розпайовані, частина — приватизовані. Люди відчули себе господарями своєї землі і долі, розбудовують власне господарство, житло, придбають нову техніку як молотарки, трактори, автомобілі тощо; самостійно збувають молочну продукцію, м’ясо, молодняк.

Сучасні міграційні процеси на селі пов’язані:

1) з сезонним виїздом чоловічого і жіночого населення на польові роботи та будівельні роботи в межах області, України та за кордон (Росія);

2) з навчанням молоді в професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

3) суспільно-ппобутові причини, що спонукають населення цілими сім’ями виїжджати на більш родючі землі України і навіть в Америку;

4) міграції внутрішньорайонного чи обласного значення, по’язані з місцем роботи чи працевлаштуванням (типу Сарни-Одринки, Костянтинівка-Одринки, Кузьмівка (ліс)-Одринки, Корост-Одринки тощо).

Проблеми сьогодення. Село живе своїм життям, життям політичним, соціально-економічним і культурним. Як і в цілому по Україні, так і в нашому селі існує ряд проблем загального і специфічного характеру.

Актуальними на сьогодні проблемами загальнодержавного значення є:

1. Проблема зайнятості населення працездатного віку, частка яких в селі становить понад 70%. Оскільки село мале з аграрно-промисловим виробництвом, то майже все населення зайняте в приватному секторі; висока частка населення в державних установах (на державних роботах), решта — сезонні працівники або безробітні, які стоять на обліку в районному центрі зайнятості.

2. Проблема міграції населення в міста та інші держави (Америка), пов’язана з відсутністю можливості працевлаштування у своєму селі, низьким рівнем доходів, невідповідністю між попитом і пропозицією професій на ринку праці. Важливою причиною міграцій є те, що майже половина населення села — люди протестантського віросповідання, які мають можливість мігрувати в наші країни. Поширені сезонні міграції чоловічого і жіночого населення.

3. Проблема відсутності доріг і мостів з твердою основою (покриттям) до с. Корост, с. Костянтинівка, м. Сарни. Ця проблема тягне за собою відсутність регулярного транспортного сполучення з районним та обласним центрами (щоб поїхати в Сарни чи Рівне, потрібно добиратися до с. Корост, що за 3 км від Одринок).

4. Відсутність централізованого газопостачання населення села.

5. Проблема масового дозвілля із-за поганого забезпечення будинку культури сучасною апаратурою, відсутністю власної фільмотеки, послабленням активності (громадської) самого населення.

6. Проблема, пов’язана зі здобуттям середньої загальнообов’язкової освіти, адже 10—11 класи діти закінчують в с. Корост, де є середня школа, але відсутнє транспортне сполучення з Одринок в Корост.