Село Одринки

Протягом останніх трьох років у нашому краї суттєво зросла чисельність диких кабанів. Причиною нинішньої ситуації називають завезення дичини з інших регіонів України, яких вирощувати у вольєрах і випускали на волю для забезпечення лісу живністю.  Свою роль зіграла і міграція кабанів із Білорусі, де три-чотири тому згоріла значна частина лісів.

Утім головну причину, так би мовити, демографічного вибуху серед диких кабанів фахівці вбачають у тому, що на них заборонено полювати. Адже значна частина сарненських лісів має статус заказника. Зрештою, кажуть місцеві люди, якби це й було дозволено, відлякує вартість ліцензії на полювання, яка сягає трьох тисяч гривень. Три тисячі — це три тонни картоплі. 

Дикі кабани дуже швидко пристосувалися до життя в наших лісах. Це одразу відчув на собі не лише ліс (кабани поїдають грибниці, ягідники та лісових мурах), але й селянин. Дикі кабани окупували всі селянські поля неподалік лісу: вони знищують урожаї картоплі, зернових, кукурудзи.  На сьогодні, за висновками науковців, їх чисельність у 8,2 рази перевищує оптимальну.

Від нашестя вепрів потерпають жителі нашого села. Тоді як раніше в навколишніх лісах дикі кабани зустрічалися вкрай рідко, то на сьогодні їхня кількість суттєво зросла, як і кількість бід від них.

Найбільше сліди так званої роботи цих тварин помітні на Корчунках. Тут земля — ніби після військових маневрів. Поля тут нагадують подисковане поле — у пошуках їстівних коренів кабани риють все підряд.

Значна частина наших людей не мають постійного місця роботи. Особисте підсобне господарство — їхнє основне джерело доходу. Тому розпач одринчан є абсолютно зрозумілим. Люди і опудала на полях ставлять, і огороджують земельні ділянки, і вмикають на городах радіоприймачі. Проте все — безрезультатно. 

Дикі кабани просто хазяйнують на наших городах. Вони добре переховуються у навколишніх лісах, хащах запущених меліоративних систем та чагарниках на осушених болотах . 

Подібна проблема існує і в мешканців сусідних сіл. Так жителі села Велике Вербче звернулися до прокуратури з проханням покарати винних - на їхню думку, це власники мисливських господарств. Тільки в цьому в селі частина врожаю картоплі, кукурудзи та зернових втратять більше як сотня господарств.

Поки прокуратура проводить перевірку, жителі села Вербче кожен день знаходять на своїх городах свіжі сліди непроханих лісових гостей. У цьому селі після розпаювання колгоспної землі майже всі отримали наділи неподалік від лісу. Їхні городи стали годівницею для кабанів.

Сергій Мельник, житель села Вербче: «Оббирає зернину, вона тільки набирається молочком, він її висмоктує, просто вичавлює, з'їдає мєлоч, а порчі робить багато. В нас всі поля між лісом, якщо городити, то треба весь ліс городити».

Директор господарства, яке розводить кабанів біля села Вербче, запевняє - його підопічні не голодують. А на городах - шукають не їду, а ласощів. Василь Курята, директор мисливського господарства «Діброва»: «До городу йдуть, бо це є дика тварина, їм треба ще й личинка, крім тих харчів, які ми тут даємо - бачите - і овес, і жито, і пшениця, і ячмінь, і кукурудза».

Уберегти городи від набігів кабанів мисливці-заводчики не можуть. Для цього довелося б обнести парканом чотири тисячі гектарів лісу. У господарстві кажуть, що готові компенсувати людям збитки, але не знають як.

Директор ТзОВ «Мисливське господарство» Микола Клевака повідомив, що всі користувачі мисливських угідь спільно з представниками райдержадміністрації виїжджали в господарства. Скажімо, в Немовичі - з начальником управління агропромислового розвитку Миколою Шереметом. Уже налагоджена співпраця з немовицькими мисливцями. Пропонує Микола Клевака і мисливцям з Обірок допомогти єгерю Володимиру Васильчику чергувати, охороняючи власні обійстя. Крім того, мисливське господарство «Сарненське» готове допомогти старим і немічним господарям обгородити свої посіви. «Справа в тому, - завершив розмову Микола Харитонович, - що не може бути стільки кабанів на 3000 га лісу, якщо взяти до уваги, що їх тут годують. Можу припустити, що голодні звірі з сусідніх лісів поповнюють цю кількість.

Василь Курята, директор мисливського господарства «Діброва»: «Прийти в кожну хату і сказати, що давайте я вам куплю по мішку картоплі чи по відру пшениці, це малувато, тут треба, щоб був механізм, Щоб люди прийшли, оцінили ті збитки, щоб можна було його компенсувати».

Розробкою такого механізму вже зайнялися в Рівненському облуправлінні лісового господарства. Під час підготовки документів спиралися на європейський досвід.

Володимир Якимчук, головний спеціаліст Рівненського управління лісового та мисливського господарства: «В Європі в разі пошкодження десяти і більше відсотків сільськогосподарських культур, користувач лісових угідь зобов’язаний відшкодувати збитки селянам або фермерському господарству. Станом на цей час в нас в державі такий механізм відсутній».

А поки закону про компенсації немає - турботи про збереження врожаю на його власниках. Селянам рекомендують ставити навколо городів паркани і опудала, а краще - страхувати посіви, передають Подробности-ТВ.

Література