Форма входу
Головна » 2011 » Серпень » 18 » Пісні одринчан
13:40
Пісні одринчан

Поліський край здавна славиться своїми піснями. Ще зовсім недавно жоден день тут не проходив тут без пісні. Їх співали як на роботі, так і на

відпочинку. В піснях того часу знаходиться частинка життя нашого краю, частинка нас самих.

Учасниця одринського музичного ансамблю "Райдуга" Чиж Валентина Дмитрівна записала від старожилів села улюблені пісні часів їхньої

молодості. Збірка зберігалася у публічно-шкільній бібліотеці нашого села та, на жаль, зараз її місцезнаходження не відоме.

Будемо вірити в те, що ця збірка незабаром віднайдеться, а зараз маємо можливість ознайомитися з кількома старовинними піснями жителів

нашого села.  


Жито жала

Жито жала, жито жала,

Снопів не в’язала.

З ким стояла, розмовляла

Правди не сказала.

 

Отоді я снопи зв’яжу,

Як роса іспаде.

Отоді я правду скажу

Як ручейки зв’яжу.

 

Ой прийду я до ворожки,

Нехай погадає.

Циганочко-ворожечко,

Милий покидає.

 

Не журися, дівчинонько,

Не журись, рідненька.

Один кине, другий візьме

Ти ще й молоденька.

 

Десь узявся соловейко

Та й став щебетати .

Десь узявся гарний хлопець

Та й став розмовляти.

 

Не той, не той соловейко  

Не те щебетання.

Не той, не той гарний хлопець

І не те кохання.

 

                                                                                       Записано

                                                            від жительки с. Одринки

                                                     Орешко Анастасії Олексіївни

                                                                                      1936 р. н.

Коло синього моря

Коло синього моря

Дівчина ходила,

Дівчина ходила,

Чорнушечку рвала.

 

Дівчина ходила,

Чорнушечку рвала,

З великей любові,

З жалю в воду впала.

 

Коло синього моря

Не було нікого,

Тільки три козаки

Коня напували.

 

Один козак каже:

«Синє море  грає».                                                                                                         

Другий козак каже:

«Дівка потопає».

Третій козак каже:

«Що буде, те й буде,

а я дівчиноньку

Рятувати буду».

 

Рятуй козак, рятуй

Козаченьку, рятуй,

То ти вже получи

Від батька заплати,

А треба з тобою

До шлюбойку стати.

 

                                                             Записано

                                               від жительки с. Одринки

                                                     Назарчук Олени

Ой піду я в ліс  по дрова

Ой піду я в ліс  по дрова

Наломаю  лому,

Завйов мене дурний розум

У чужу сторону.


А у  чужой  сторонці

Ні  батька,  ні  неньки,

Тільки  в  саду  вишневому

Поють, поють соловейки    


Ой співайте соловейки

Всіма голосами

Пливи,  пливи  з  рожі квітко

Аж до,  аж до мого дому

А   я  піду  в  сад  зелений

Заллюся сльозами.


Ой  зірву я  рожі  квітку                                              

Та  й кину на воду.                                                 

Пливла,  пливла з  рожі  квітка                                   

При  бережку  стала,


Вийшла  мати воду брати

Та  й квітку  впізнала

Ой а де ж ти моя доню

Три роки блукала,

Що вже твоя з рожі квітка

На воді зів’яла?


Не блукала моя мамцю

Ні дня,  ні  години,

Попалася в чужі люди

Тяжко на чужині.

 

     Записано

                                                            від жительки с. Одринки

                                                     Орешко Анастасії Олексіївни

                                                                                      1936 р. н.

 

Світить місяць

Світить місяць, світить

Ще й ясна зоря.

Да, гей!

Освіщає стежку на кінець села.

 

Освіщає стежку на кінець села

Аж до тої хати, де живе вдова.

Да, гей!

А у тої вдови дочка молода.

 

Ходіть по світлиці, чеше волоса,

Чеше вона чеше, ще й приказує  

Своїм товаришкам  переказує.

Да, гей!

 

Товаришки  мої, подружечки  мої

Не  любіть козака  в  чужій  стороні,

Бо в  козака  віри,  як  на  морі піни.

Да, гей!

 

Бо в козака  уму,  як  на  морі  шуму  . 

Да, гей!

 

Світить місяць, світить

Ще  й  ясна  зоря. 

Освіщає стежку на кінець села.                                      

Да,  гей!


 Записано

                                                         Від жительки с. Одринки

                                                         Чиж  Агрипини Дмитрівни

                                                                1926р. н.


В суботу пізненько

В суботу пізненько,

В неділю раненько

Кувала зозуля

Та й все жалібненько.

 

Ой то ж не зозуля,

То рідная мати.

Вона виряджала

Сина у солдати.

 

Іди іди, синку,

Іди не барися,

На третій годочок

Додому вернися.

 

Якби ж ти, мати, знала,

Яке мені горе,

То б ти переплила

Все Чорнеє море.

 

Якби ж ти, мати, знала,

Яка мені біда,

То б ти переслала

Горобчиком хліба.

 

Горобчиком хліба,

Синичкою солі,

Ой Боже ж мій, Боже,

В якій я неволі!


Мені ворожка ворожила

Мені ворожка ворожила -

Щоб не любила хлопців я.

Бо хлопець любить, та й покине,

А ти, дівчино жий сама.

 

Покине карі оченята,

Покине личко цілувать,

Покине дівчину любити,

Ще й миленькою називать.

 

Нехай багачка тебе любить,

Нехай багачка за тебе йде.

Вона любить так не зуміє,

Як я любила колись тебе.

 

Як я любила пригортала,

А ясен місяць виходив,

Я все тобі напоминала,

Щоб завтра скорше приходив.

 

Що ти мав скорше приходити,

То ти зовсім не приходив -

Знайшов си іншу та й цілуєш,

А моє серце загубив.

 

Піду до лісу - загублюся,

Нехай шукає він мене.

Піду до моря - утоплюся,

Нехай не бачить він мене.

 

Дівча до моря зближається,

А чорна хвиля з моря б'є.

Дівча з миленьким прощається

Правой рученькой махає.

 

У цю хвилину, в цю годину

Дівча до моря кинулось

Ще й де-не-де між хвилями

Правою ручкою махнуло.

 

Всі дубочки повсихали

Всі дубочки повсихали,

А ти травко зеленій.

Мене вдома всі ругають,

А ти милий пожалій.

 

Пожалів би тебе, мила,

Якби думав тебе брать.

Через місяць, а то й раньше

Я думаю покидать.

 

Покидаєш мене, милий.

Покидаєш – покидай.

А що було поміж нами

Нікому не віддавай.

 

Як прийшла я на весілля

Стала собі в стороні.

В нього сльози покотились

Ще скоріше як мої.

 

Через місяць син родився,

Я Іванком назвала.

Рости, рости, мій синочку

Та не зводь дівчат з ума.

 

Дика роза

Не та роза, що за садом,

А та роза, що в саду.

Не той милий, що двох любить,

А той милий, що одну.

 

Ой на горі на високій

Ой на горі на високій

Кучерявий дуб стояв,

Під тим дубом кучерявим

Козак дівку підмовляв.

 

Як підмовив козак дівку

Швидко скочив на коня,

Будь здорова і щаслива

Бо я їду до війська.

 

Як почула це дівчина

Стала плакать і ридать,

Козакові жалко стало

Став дівчину вговорять.

 

Де ж ти бачив, мій миленький,

Щоб сухий дуб листя мав?

Де ж ти бачив, мій миленький,

Щоб багатий бідну брав?

 

Ой не глибока та криниця

Ой не глибока та криниця,

Що в ній орли купаються.

Ой не щаслива та дівчина,

Що в неї всі влюбляються.

 

Ой не щаслива, нещаслива

І не щаслива буду жить.

А мій миленький присягався

І нещасливою любить.

 

Ой намочила мати блюзку

Сказала доню буду бить.

А я їх твердо відказала

Ти хоч убий буду любить.

 

Пісня про льон

Над полями та над нивами

Вітер мається,

Голубими переливами

Льон гойдається.

 

Льон гойдається, кучерявиться

В голубім краю.

Може взглянеться, зацікавиться

Той кого люблю.

 

Ждала-ждала свого милого,

Недіждалася.

В тракториста чорнобривого

Закохалася.

 

Закохалась, тільки глянула

В сині очі, як підійшов,

Недоглянула, як заглянула

В серденько любов.

 

Зірка з неба полум'яного

Впала птицею,

Я сорочку для коханого

З льону вишию.

 

Над полями та над нивами

Вітер мається,

Голубими переливами

Льон гойдається.

 

Смерекова хата

Наснились мальви, рута-м’ята

I скрип криничний журавля,

I смерекова отча хата,

Яку давно покинув я.


Наснився сад в веснянiм цвiтi,

Струнка смерiчка край ворiт,

I найрiднiша в цiлiм свiтi

Матуся сива на дворi.

 

Приспів:

Смерекова хата, батькiвський порiг,

Смерекова хата - на крутiй горi.

Як прийду до неї, колiном припаду,

Грудочку землi святої до вуст прикладу.

 

Вона як пiсня - серцю мила,

Старенька хата край села.

Вiйна її вогнем палила,

Але спалити не змогла.

Кришились грiзнi блискавицi

I грози падали не раз,

Вона стоїть немов iз крицi

I кожен день чекає нас.

 

Приспів:

Спiшу до неї мов лелека,

Простори кинувши до нiг,

Несу любов свою з далека,

Яку назавжди я зберiг.

Дитячих лiт моїх колиска,

Моя порадниця свята,

Вона як доля - рiдна й близька,

Милiш її нiде нема.


Чого дівчино сумна ходиш

Чого дівчино сумна ходиш,

Чого дівчино журишся?

Чи за весною зажурилась,

Чи давно чула солов’я.

 

Я за весною не журилася,

Недавно чула солов’я.

А лиш того я зажурилась -

Любов не вернеться моя.

 

Якщо ти милий мене любиш,

Возьми мене з собою в бой.

Ти будеш старшим командиром,

Я - милосердною сестрой.

 

Якщо тебе в бою поранять,

То я в больницю одвезу.

Я рани всі повиливаю,

Белим бинтом перев’яжу.

 

Я рани всі повиливаю,

Белим бинтом перев’яжу.

А замість пуховой подушки

Я бели ручки підложу.

 

В полях цвітуть волошки сині,

В небі курличуть журавлі.

А ми живемо на Україні

І дуже любимо її.

Переглядів: 4357 | Додав: Klymets | Теги: пісні, світить місяць, текст пісень, ой піду я в ліс по дрова, коло синього моря, жито жала | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Середа, 21.08.2019, 11:07
Вітаю Вас Гость