Після зими хочеться швидше скуштувати весняної запашної зелені та свіжого огірка. Проте, коли в магазинах і на ринках з’являються перші врожаї з теплиць, люди з обережністю їх купують, адже думають, що містять багато хімікатів. Сьогодні в багатьох селах є чимало завзятих господарів, які опанували цю прибуткову справу. Першопрохідцями огіркового бізнесу в Одринках стала молода сімейна пара – Віктор і Світлана МЕЛЬНИКИ.
Аби виростити ранні смачні огірки, роботу розпочали ще в кінці зими. Наприкінці лютого взялися протоплювати теплицю та висаджувати розсаду, яку за місяць висіяли в пластикові склянки в розсаднику.
– Цього року вирішили спробувати сорти амур і СВ 4097, – розповідає Віктор Степанович. А починали вирощувати 4-5 років тому. Правда, з перервою в три роки, та нині продовжили тепличну справу, перейнявши більше досвіду від жителя с. Більська Воля Рівненської області, який підказав, як правильно все робити, дав слушні поради.
У теплиці господарі використовують повітряне опалення. Щоправда, весна не дуже радувала теплими ночами, тож Віктор, можна сказати, жив у ній. Адже весь час треба було підтримувати температуру, щоб розсада не померзла. Навіть тапчанчик там облаштував.
Хоч і спробували посадити нові сорти огірків, та врожай не дуже тішить родину Мельників:
– Нині вибираємо кілограмів п’ятдесят у день, – продовжує ділитися досвідом Віктор Степанович. – Теплиця займає 6 соток городу. Зазвичай врожаю мало б бути 100-150 кг.
Молоді хазяї власними силами збирають овочі, допомагають ще батьки, подеколи й синочки Влад із Олексійком. Адже якщо використовувати працю найманих працівників, то з однієї теплиці прибутку майже не буде. Та й господарям до вподоби ця справа.
Огірки збувають у селі, возять у Кричильськ, Корост, Мале та Велике Вербче. Дальші ринки поки що не освоювали. Після закінчення збору врожаю, що зазвичай припадає на середину літа, його засушують, тобто не поливають, бо немає попиту. Але якщо гарно доглядати, поділився Віктор Степанович, то плодоноситимуть до осені.
Як стверджує народна мудрість: «Звикай до господарства замолоду, то не знатимеш на старість голоду». Окрім тепличної справи, Віктор має пасіку, підробляє на тимчасових заробітках, а ще він депутат сільської ради. Напевне, його надихає на добрі справи красуня-дружина Ірина – викладач української мови та літератури, яка в усьому підтримує чоловіка та допомагає по господарству.
Хоча з теплиці мають нормальний прибуток, та цього недостатньо, аби фінансово впевнено почуватися цілий рік. А тому після сезону огірків Віктор із Світланою займають заготівлею ягід – приймають чорниці, адже ці місця славляться лісовими багатствами.
Наталія МАЛЕЙЧИК
Джерело: http://sarnynews.in.ua/2017/06/07/%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0-%D0%BF%D0%BE-%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8-3/
|
